Автор: Олександр Пронкевич
З усією повнотою розірваність і безвихідь стану українських мрійників розкрито в художніх фільмах Олександра Муратова «Танго смерті», «Геть сором!» і «Вальдшнепи», знятих за мотивами творів Миколи Хвильового. Фільми О. Муратова складаються в трилогію і є не тільки вільним переосмислення творів письменника, а й підсумком його долі.
«Танго смерті» (1991) і «Геть сором!» (1994) умовно можна назвати «екранізаціями», адже вони вільно переосмислюють головні сюжетні лінії творів М. Хвильового «Санаторійна зона» і «Сентиментальна історія» відповідно. Третя картина — цікавий експеримент, в якому режисер спробував відтворити зміст другої частини «Вальдшнепів» (1996), знищеної М. Хвильовим. Її головні колізії О.Муратов чув від Володимира Сосюри і Олександра Довженка, які її читали. Спираючись на їхній переказ, а також на глибоке знання доробку М. Хвильового режисер ризикнув відновити втрачений текст кінематографічними засобами.
Центральною в усіх картинах є тема загибелі людини, загнаної «радянщиною» в глухий кут, але в кожному разі вона розглядається
В «Танго смерті» на перший план висунуто мотив переслідування інакодумця системою. Анарха (В.Литвинов), який не може вирватись із Санаторійної зони, зваблює Майя, вродлива і сексапільна
Пришвидшенню нервової хвороби і самогубству Анарха сприяє нав’язлива присутність ментрампажа Карно (В. Степанов), який своїми розмовами і підбуренням деяких інших пацієнтів «зони» завдає колишньому герою революції страшних мук. Система перемагає: не витримавши душевного болю і тиску оточення, анарх вбиває себе з пістолета, який йому залишає Майя, а сама жінка отримує нове завдання — знищити «меншовика, грузинського князя, красеня».
В картині «Геть сором!» не система полює на героїню, а вона сама заподіює собі смерть внаслідок неможливості жити гідно в радянському світі. Б’янка (Н. Доля), як і у першотворі М. Хвильового, хоче віддатися чоловікові, гідному її мрії, але вимушена мати справу або зі слабким боягузом художником Чаргаром, або з огидним діловодом. Вона задихається у вульгарному оточенні, де у майбутньому у неї немає жодної перспективи.
Режисер гостро критично розкриває бюрократизм і сексуальну розпусту раннього СРСР. У фіналі фільму жорстока реальність ламає Б’янку, і вона вішається, тоді як у М. Хвильового ретроспективний спосіб на рації дає змогу припустити, що вона звикається з реальністю, виліковуючись від сентименталізму і донкіхотського мрійництва.
уривок з фільму «Геть сором!»
У «Вальдшнепах» мотив використання жінки як зброї проти «ворогів народу» знову повертається: тепер москвички Аглая (Ю. Волчкова) і Клавдія (І. Дорошенко) розпочинають підступну сексуальну
Мета «спецоперації» — примусити звабленого Вовчика, який напередодні революції дав згоду співпрацювати з таємною поліцією, начебто «ненавмисно» вбити Дмитра Карамазова на полюванні таким чином, щоб не було ані судового процесу, ані іншого галасу. Скоївши злочин і повернувшись до Харкова, Вольдемар Адольфович вбиває себе у лісосмузі.
уривок з фільму «Вальдшнепи»
Тут «вальдшнепами» є представники еліт — націоналістично налаштований український інтелігент і відомий
Картини О. Муратова вирізняються глибоким розумінням психологічних переживань персонажів і смертельної небезпеки, яку становить для людини тоталітарна система. Так, провідним мотивом трьох фільмів є зв’
В картинах режисер точно передає істероїдність, надрив, меланхолію персонажів М. Хвильового, приречених до загибелі. У фільмах О. Муратова йдеться про надскладні схеми катування, розіграні каральною машиною проти індивіда.
Творчість М.Хвильового ніколи не була легкою для розуміння і сприйняття. Отже, і фільми за його творами не можуть претендувати на роль розважального кіно, чи більш прийнятих сьогодні "трилерів - мелодрам". Ці фільми - драма життя, що майстерно передається геніальною роботою режисера.