Совсем скоро —
Кирило Марікуца
директор фестивалю
«Конкурсна програма, напевно, одна з найважчих на фестивалі, адже, окрім того що її оцінюють глядачі, витрачаючи на неї свій дорогоцінний час, за нею прискіпливо слідкує міжнародне журі фестивалю, а також наші іноземні колеги. Що ж буде у конкурсі? Коли вже його анонсують? Які з фільмів я знаю? Усі ці питання витають у повітрі напередодні фестивалю.
У конкурсі ми намагаємось фокусуватися на „новому кіно“, це формулювання можна трактувати дуже широко, але особисто для мене це фільми, які відрізняються від основних тенденцій сьогодення, так би мовити, це кіно „завтрашнього дня“, автори яких розширюють рамки дозволеного, не бояться експериментувати з формою та змістом. Це також і програма, фільми до якої відбираються найбільш прискіпливо, і яка фіналізується однією з останніх. Рекомендується для відвідування всім тим, хто хоче „нового“, який би зміст ви не вкладали в це слово».
Максим Войтенко
технічний директор, програмний координатор
«Програма українського конкурсу цього року особлива, тому що в ній зібрані 7 фільмів
Ці фільми сильно і рішуче говорять про актуальне. Про почуття, ідентичності, „чоловіче“ та „жіноче“, подружні стосунки міленіалів, про те, що таке бути „іншим“. Ви дійсно відчуєте ці теми на сеансах.
Цього року ми дуже сподіваємося на повний зал, емоційну та інтелектуальну єдність глядачів. Камерний простір синьої зали кінотеатру „Україна“ сприяє цьому».
Тетяна Лавінюкова
гостьовий координатор
«Мюзикл, мюзикл, МЮЗИКЛ. У мене від одного цього слова мурашки по тілу! Вдале поєднання кіно та музики підкорюють очі, вуха й серце.
Власне, якщо тобі здається, що ти не любиш мюзикли, ми готові кардинально міняти твої уявлення. Вперше за всю історію фестивалю, до речі! А знаєш в чому плюс? Новачкам іноді складно витримати повний метр мюзиклу, але ж ми фестиваль короткометражного кіно:) Тому 88 хвилин відбірного мистецтва — ідеальний таймінг для першого побачення з перспективою на продовження. А з відчайдушними фанами ми й без того побачимось на показі, правда ж?»
Катерина Янюк
координация волонтеров
«В силу занятости редко удается посмотреть на фестивале многое, но фестивальные хиты это must даже для меня. Программа, которая собирает победителей и номинантов всемирно известных кинофестивалей, а KISFF ещё более придирчиво выбирает лучшее из лучшего. Могу с уверенностью сказать, что подборка этих фильмов легко сломает все ваши возможные стереотипы о несовершенстве формы короткометражного кино или невозможности за такой хронометраж создать
Олександра Прокопенко
програмний координатор
«Для мене найріднішою, безумовно, є програма „Teen Spirit“. Це мій перший досвід відбору програми від початку до кінця, і кожен з п’яти фільмів дуже резонує з моїми почуттями й спогадами про підлітковість.
Усі стрічки „Teen Spirit“ так чи інакше досліджують конфліктні ситуації, з якими зіштовхуються підлітки: буллінґ, сварки з батьками, які фокусуються на успіхах у навчанні та ігнорують твої захоплення, „зраду“ друзів, які на користь своїх інтересів чи амбіцій буквально лишають тебе на самоті (одразу згадую моє найсумніше в житті літо після восьмого класу).
Відверто кажучи, я дуже хвилююся, чи це сподобається глядачам, і з нетерпінням чекаю на їхній фідбек. Я намагалася бути максимально відвертою та незалежною від „батьківського“ погляду на кіно, прийнятне для людей підліткового віку (але не переймайтеся,
Олена Сирбу
програмний координатор
«Для мене KISFF — одне з небагатьох місць в Україні, де можна побачити експериментальне кіно. Програма „Урбан експеримент“ — це добірка з п‘яти експериментальних фільмів, що досліджують можливості кінематографічного вираження зв‘язку між публічними просторами і пам‘яттю. У програмі — фільми про „природну“ декомунізацію у колишньому воєнному місті Кронштадт, про модерністські будівлі Канадської радіостанції, якы, на жаль, було зруйновано у 2015 (сподіваємося, нашу „тарілку“ не чекатиме така доля) і німецьку Фабрику Фаґус, яку спроектував видатний архітектор й один із засновників руху „Баугауз“ Вальтер Ґропіус. Фільм занурює глядачів у гіпнотерапевтичний сеанс, який дає змогу віртуально поблукати „палацом пам’яті“ і має полегшити наші переживання щодо зв‘язку техніки й архітектури. Досить химерний фільм „Фантастичні речення“ оповідає про таке знайоме нам усім місто Чорнобиль, що поступово розчиняється у природному ландшафті, переплітаючись з природною стихією. Фільм „Highview“, мабуть, найбільш експериментальний з усієї програми, але для мене він дуже влучне унаочнення механізмів роботи пам‘яті, що фрагментарно вихоплюють певні моменти дійсності, які потім конструюють те, що ми називаємо спогадами.
Сподіваюся, програма викличе зацікавленість в українського кіноглядача, адже у фільмах порушуються теми, що протягом останнього часу турбують і нас — це питання збереження культурної й архітектурної спадщини, яке виразилося у русі #savekyivmodernism, а також у прагненні критично осмислювати феномен декомунізації та невігластво його виконавців щодо культурних артефактів».
Алёна Клищенко
менеджер сайта
«Я всегда ратую за юмор и потому не удивительно, что комедийный блок — мой любимый. Если еще учитывать, что в коротком метре все лаконично и рационально используется хронометраж, то за 1,5 часа комедийного блока можно здоровски продлить жизнь. Но кстати, в этом году наш блок не зря называется „Комедії: сміх та сльози“: это в большинстве своем не привычные нам комедии положений, а, как по мне, ближе к сатиричным комедиям нравов. Это когда внутри понимаешь, что герой смешон, но
Сергій Греков
координатор локації
«Мені поталанило, й обманювати себе тим, сподобався мені фільм чи ні, я не вмію — на хороших фільмах я завжди плачу (і фільму не обов’язково бути сумним і сопливим).
На минулорічному KISFF я пам’ятаю два фільми, на котрих я плакав: „Наша спадщина“ і „Мартен плаче“. Фільми були з різних програм, але Джонатан Вінель виявився режисером їх обох.
Ясна річ, тепер я лише рахую дні до 28 квітня, коли відбудеться подія „ДЖОНАТАН ВІНЕЛЬ ТА КАРОЛІНА ПОҐІ У ФОКУСІ“ — за участі того самого французького дуету, чиї фільми мене так зачепили. Лишень поряд сідати не рекомендую — буду важко зітхати і рюмсати».
Алика Харченко
коммуникация с партнерами и медиа
«Специфика моей работы довольно странная: одна их моих обязанностей — договориться о правах на показ каждого из 200 фильмов на фестивале. Поэтому я хорошо знаю список фильмов, в каких они программах, их режиссеров, дистрибьюторов и сказать кто из них самый милый — это простая задача. Но потом на самом фестивале я захожу в зал, смотрю фильмы, и вижу флешбеками нашу переписку — это всегда удивительное чувство соотнести режиссера по общению с его работой. Но одна программа в этом плане никогда не вызывает диссонанса, это „Шорт Аттак“! Успела увидеть оттуда один фильм, и это настоящая бомба, жду эту программу больше всего и поведу на показ всех своих друзей, особенно тех, кто никогда не видел короткий метр. Это все или ничего!)»
