Деякі сцени фільму можуть шокувати глядачів-підлітків.
Щоранку Отто та Луна зустрічаються у приміський електричці. Він – безробітний, живе з матір`ю у багатоповерхівці, підробляючи торгівлею газети “Ліхтар”. Вона – перукарка, що мешкає у літньої жінки, яку обсіли судові виконавці. Одного дня, втомившись від перспективи одноманітного майбуття, вони вирішують поїхати світ за очі. Викрадають авто та у супроводі Алі, молодого іммігранта - бродяжки та інтелектуала – їдуть навмання. Підібраний обіч дороги лелека зі зламаним крилом надає змістовності їхній втечі від самих себе.
“Я народився від лелеки” є фільмом без жодних обмежень: чи то пов’язаних з оповіддю, чи зі способом створення фільму, чи з технікою... одним словом, це – відкритий фільм. Фільм, в якому я почувався вільним, висловлюючись з гумором про те, що мені до вподоби і про те, що я ненавиджу!”