Актор поділився теплими спогадами про покійного Лінча, виразивши глибокий сум через втрату режисера, який колись дав йому шанс стати обличчям своїх культових фільмів і серіалів, що визначили його кар’єру.
У своєму дописі в соцмережах МакЛоклен написав:
"42 роки тому, з причин, які досі мені незрозумілі, Девід Лінч витягнув мене з невідомості, щоб дати головну роль у своєму першому й останньому масштабному фільмі. Він побачив у мені те, чого я сам не помічав. Уся моя кар’єра, а можливо, і моє життя, стали можливими завдяки його геніальності. Лінч був людиною з невичерпним океаном творчості. Його сприйняття світу й зв’язок із власною уявою були на такому рівні, до якого ми всі прагнемо. Девід не шукав відповідей, бо розумів, що саме питання змушують нас розвиватися й рухатися далі".
Актор тепло згадує їхню співпрацю на знімальних майданчиках "Синього оксамиту" та "Твін Пікс", а також справжню дружбу, яка виникла між ними:
"Девід був найбільш життєрадісною людиною, яку я коли-небудь зустрічав. Він умів бачити красу світу, радіти несподіванкам і знаходити магію навіть у дрібницях. Його любов до життя була заразливою".
МакЛоклен підкреслив, що Лінч залишив незгладимий слід у його житті:
"Я бачу його уявно — з теплою усмішкою та обіймами у своєму саду. Ми говоримо про каву, сміємося й ділимося думками про дивовижність цього світу. Його відхід залишив у моєму серці пустку, яку не заповнити словами. Але я залишуся вдячним йому назавжди".
Кар’єра МакЛоклена нерозривно пов’язана з творчістю Лінча. Актор здобув популярність, зігравши головного героя у фільмі "Дюна" (1984), а згодом блискуче втілив образ молодого Джеффрі Бомонта у "Синьому оксамиті" (1986). Ця робота принесла Лінчу номінацію на "Оскар" за найкращу режисуру. Однак справжній культовий статус акторові подарувала роль агента Дейла Купера в серіалі "Твін Пікс", за яку МакЛоклен двічі номінувався на премію "Еммі".
Пізніше актор повернувся до ролі Купера у приквелі "Вогонь, йди зі мною" та продовженні серіалу 2017 року, де його персонаж опинився у ще більш загадкових та химерних ситуаціях.
Пам’ять про Девіда Лінча живе не лише в його творчості, а й у серцях тих, хто його знав і працював з ним.
Джерело: Deadline