Чужая молитва Чужа молитва

Сюжет
«Чужая молитва» - реальная история молодой крымскотатарской девушки Саиде Арифовой, которая во время оккупации фашистами Бахчисарая спасла жизнь 88 еврейским детям.
Трейлер
Кадры
Рецензии

Між двома імперіями

Історію кримської татарки Саїді Аріфової та 88 врятованих їй єврейських дітей, автором якої стало саме життя, зіткане із трагічного та смішного, людських вад і чеснот, величі і ницості, напевно, не вигадав би і сценарист з дуже багатою фантазією. Це був дуже вдячний матеріал і майже готовий сюжет, де залишалося окреслити лише деякі напрямки та деталі. Долі дітей, яких мало не розчавили каральні машини двох імперій, і на шляху в яких встала лише тендітна, але відважна Саїде, зворушили до глибини душі.
У своєму черговому режисерському проекті Ахтем Сейтаблаєв, який вже не вперше поєднав режисуру із зіграною роллю, зробив все бездоганно. Щиро і з надривом осмисливши трагедію свого народу в «Хайтармі», він з не меншою переконливістю і щирістю показав трагедію народу єврейського. В усій її повноті, бо практично кожен персонаж «Чужої молитви» - образ збірний, в тому числі і представники єврейської громади Бахчисарая, за якими легко вгадуються тисячі, мільйони: як ті, що зуміли вціліти, так і загиблі у катівнях та концтаборах. Саме тому глибокий за змістом, повний важливих посилів фільм Сейтаблаєва, котрий, незважаючи на свою камерність і відсутність голлівудського розмаху, вражає своєю прихованою епічністю, що свідчить на користь режисера і сценариста Миколи Рибалки, які ретельно опрацювали персонажів і зуміли зачепити історією всіх зайнятих у стрічці акторів.
Головними з них стали, безумовно, діти. Робота із юними на знімальному майданчику - непросте завдання для будь-якого режисера, і навіть найавторитетнішим не завжди це вдається. З боку постановника тут важливі такт, інтуїція, чуйність, розуміння, а головне - простота і щирість, тому що діти відчувають фальш як ніхто інший. Всі ці якості знайшлися в Ахтема Сейтаблаєва і завдяки цьому з боку дітей пішла негайна віддача у вигляді тієї ж простоти, щирості, а як додатковий бонус - повна відсутність якоїсь боязкості і скутості: перед камерою дітлахи почуваються цілком вільно і грають немов самих себе. Байдужим не залишає ніхто з них, але трохи більше за інших запам'ятовуються, мабуть, Іцхак і маленька Сара.
Однак перейнялися, як я вже сказав, і дорослі. Лілія Яценко, для якої «Чужа молитва» стала фактично дебютом у повному метрі після низки успішних ролей у серіалах, зіграла, можливо, знакову роль у своїй кінокар'єрі. Її героїня приваблює передусім тим, що нам не показують ідеал, святу з німбом. Саїде - жива людина і при всьому своєму сильному характері, витримці їй не чужі слабкість і сумніви. Вибору, перед яким її поставлено, не побажаєш нікому: врятувати чужих дітей, піддавши смертельній небезпеці свою сім'ю, своїх вихованців. І особисто я навряд чи б взявся бї засуджувати Саїде, зроби вона інший вибір.
Взагалі, важкий вибір став лейтмотивом картини. Його доводиться тут робити, по суті, всім, починаючи з батька в єврейській родині і до власне дітей. Всі ці сцени, які переважно і складають сюжет «Чужої молитви», неймовірно емоційні та вражають своєю, правдивістю, душевним болем, без якого неможливо дивитися на багато з них.
Показовим у фільмі і втілення зла в особі німецького офіцера, якого чудово грає Адріан Цвікер - ще один хороший збірний образ. Режисер зовсім не вибілює цього героя, показує його вчинки в усьому їхньому цинізмі, нелюдськості та жорстокості. Проте водночас очевидне і його, режисера, бажання розібратися в персонажі, зрозуміти, якими мотивами він керується, що їм рухає. І в результаті залишає йому шанс: десь дуже глибоко, під всім наносним уважний глядач може побачити людське. Натяки на це помітні у багатьох його сценах із Саїде, а найбільш яскраво це демонструє їх останній епізод, де в герої Цвікера майже висунуто на перший план людину, може, і не злу від природи, але яка заплуталася, помилилася, схибила у виборі на корить легкого, а не правильного.. Що, втім, аж ніяк може бути виправданням для нього, і режисер теж однозначно наголошує на цьому.
Нарешті не можна не сказати і про релігійний сенс картини, винесенийу в її назву. Творці ненав'язливо підводять глядача до думки, що хоча у світі безліч релігій, головне у спілкуванні з Богом, яким ім'ям його не називай, залишається щирість і відкрите серце, прагнення творити добро і бачити його у ближньому. І байдуже, якими словами, якою мовою виголошено молитву. Тож виходить, що чужої молитви просто немає, будь-яка з них може стати своєю.
Для мене фільм Сейтаблаєва, поза сумнівом, залишиться одним з кращих в українському кіно. Упевнений, що фільм про «кіборгів» який він зараз знімає, також вийде потужним у драматичному й емоційному планах.

Написать рецензию
Чтобы написать рецензию необходимо Авторизоваться
Отзывы (0)
Чтобы оставить отзыв необходимо войти на сайт.
Похожие фильмы